DSC06989якось я гуляла вечірнім Лондоном (ловлю себе на думці, що звучить кльово) і забрела в район Ковент-Гардену. не буду надто банальною, називаючи це любов’ю з першого погляду – але суть в тому, що там мені раптом стало дуже комфортно і приємно.
неширокі вулиці, наповнені лондонцями. люди сміються і багато розмовляють. навколо горять вітрини і ліхтарі. дуже просто і без зайвого пафосу, але від цього не менш захопливо. усе навколо видається таким гармонійним, наче більше нічого і не треба. усі ці дрібнички додають теплоти до міста, яке і без цього не видається холодним. дивним чином вулиці в Ковент-Гардені нагадали за відчуттями вузенькі грецькі вулички вночі – але це більше моє суб’єктивне.


тож я йду. йду і посміхаюсь.

аж раптом натовп, люди оточили вуличного фокусника-перформера. здавалося б, що в цьому особливого? от і я не можу пояснити, що. але відірватись від цього хлопця після декількох схоплених краєм вуха фраз було вже неможливо. він залицявся до дівчат, співав, показував фокуси, а ще нещадно тролив туристів німців і американців. на жаль, дуже швидко він пішов.

coventgardenна черзі була будівля Covent Garden Market. насправді я не очікувала від неї нічого екстраординарного. але побачила ось це.
і справа тут зовсім не в архітектурі, яка загалом рідко може мене дійсно захопити. однак подивіться на правий нижній куток, на музикантів, що грають. ці відчуття складно описати, а справжню атмосферу годі й сподіватися передати повністю. жива музика, у зовсім несподіваному для цього місці, люди навколо, що з завмиранням слідкують за рухами артистів.. але найголовніше – ти, ти і музика, мерехтіння світла ліхтарів і ти. світ зупиняється, планета сповільнює оберти, бо ти в цю секунду слухаєш прекрасну музику, яка через вуха проникає прямісінько до серця і приємною хвилею розливається по всьому тілу.

я не знаю, що саме тут мало вирішальну роль, що було тим спусковим гачком. але відтепер Ковент-Гарден для мене – місце особливе. багато думалось і про феномен вуличної культури в Лондоні. порівнюючи з Києвом, не можу сказати, що тут немає талановитих людей, або що бракує саме вуличних артистів. вийдіть на Хрещатик ввечері у вихідний – і будуть вам вуличні артисти (: але щось типово лондонське є у цих просторах культури просто неба. безперечний професіоналізм – я впевнена, що дівчата-музиканти, на яких мені пощастило потрапити, збирають величезні зали філармоній. і разом з тим – таке собі бажання бути близьким до людей, а не відмежовуватись далекою сценою, а ще – безперечна харизма, що збирає перехожих і об’єднує їх просто на вулиці.

covent gardenбув у Ковент-Гардені і хлопчина, що грав на гітарі. виконував гарні пісні про кохання. навколо – поодинокі люди, дівчата, хлопці, парочки. романтика. але ніяких відкритих виявлень почуттів, само собою, – це ж англійці, певна річ (:

якщо ви маєте подібні місця – особливі, атмосферні, які для вас втілюють сутність певного міста, навіть вашого рідного – поділіться ними в коментарях. хто знає, можливо, цим ви надихнете когось на подорож ;)