sherlockне написати про Шерлока Холмса було б для мене щонайменше дивним. справа в тому, що саме з цього неоднозначного персонажа розпочалась моя любов до британського, якій кінця-краю не видно, чому я дуже тішусь. нехай пробачать мені палкі фанати конандойлівського канону – але маю на увазі я саме продукт камбербетчівського таланту. зараз мені складно згадати, яким чином зі статусу “не дивлюсь серіали взагалі, бо вважаю їх пустою тратою часу” я раптом перетворилася на пристрасну прихильницю серіалу bbc. але суть не в цьому. важливе інше – його безпосередній вплив на моє життя виявився набагато глибшим, ніж можна очікувати від якоїсь там розваги. один з наслідків, зокрема – цей сайт.

напевно, нікому не потрібно доводити, що Шерлок є героєм масовим. він користувався шаленою популярністю ще за життя Конан Дойла, а сьогодні численні екранізації і варіації цього образу майже неуникно стають лідерами прокату. але і це ще не все. лише лінивий не пройшовся по неприхованій алюзії на англійського детектива в образі Доктора Хауса. своєрідним, але від того не менш шерлоківським є персонаж “Ім’я Троянди” італійського письменника Умберто Еко (середньовічний монах Вільгельм – якщо хто не читав, дуже раджу). маємо і радянського Холмса у виконанні Ліванова. кажуть, що Шерлока навіть занесено у Книгу Рекордів Гіннеса як герой, що опинявся на кіноекранах найчастіше за всю історію кінематографу. що ж стосується витоків образу, часто згадують персонажа детективів американця Едгара По – Огюста Дюпена. тож на виході – суперпопулярний інтернаціональний персонаж, відомий і обожнюваний в усьому світі. маємо “шерлоків” до Конан Дойла і після нього, тож чому саме англійський варіант став безперечним каноном, з яким порівнюють всіх інших, якого намагаються наслідувати? на мою скромну думку, образ Шерлока є квінтесенцією тої самої англійськості, яка і стала причиною його широкого визнання.

стильна станція метро Baker Street

стильна станція метро Baker Street

лише тих персонажів, яких я назвала (а їх, звичайно, набагато більше!), набралося достатньо багато для того, щоб задатися питанням: що може об’єднувати їх всіх? що спільного між сучасним американським діагностиком і середньовічним монахом? має існувати спільне ядро, яке споріднює їх всіх, найхарактерніші ознаки, які неодмінно проявляються у кожному. спробуємо їх виділити.

  • неординарні розумові здібності, які виділяють Шерлока на фоні усіх інших персонажів; логіка, раціональність, спостережливість, розвинуті до меж людських можливостей;
  • у зв’язку з цим – окремішність, конфлікт персонаж-суспільство проявляється у повній мірі; виключеність з соціуму, навіть маргінальність і соціопатія;

    awkward moment

    awkward moment

  • цинічність, нерозуміння і неприйняття загальноприйнятих суспільних норм, аж до повного відкидання толерантності як такої (більше стосується сучасних інтерпретацій)
  • відсутність навіть натяку на сексуальність, аж до метафоричної безстатевості. про це пише Пітер Екройд: “The great English fictional detectives – Sherlock Holmes, Miss Marple, Father Brown – are curiously sexless figures, while sex itself is the instigator of crime and iniquity. It is a very native displacement of passion”.
  • бездоганність у питаннях моралі, можлива суперечливість у деталях (кокаїн, цинізм та ін.), але жодних відхилень від шляху “правди”, “добра”.

на моє глибоке переконання, Шерлок у всіх своїх варіаціях – романтичний герой, це виняткова особистість у виняткових обставинах. що чудово пояснює моє guilty pleasure як до романтизму загалом, так і до Шерлоку зокрема (:
що ж стосується англійськості, то усі вищенаведені якості сплітаються у дещо стереотипний, але загалом точно прописаний образ англійця. так, притаманна англійцям інтроверсивність, загальна стриманість і моральне чистоплюйство, які дивним чином поєднуються з ексцентричністю, складаються в уявленні загалу у фігуру високого брюнету на ім’я Бенедікт Камбербетч.

ще одна маленька деталь, на якій хотілося б зупинитися – це категорія Іншого*. спробую пояснити “на пальцях”, власне, так само, як і сама розумію. при будь-якому звертанні до образу Шерлока читач/глядач не асоціює себе з ним, Шерлок не апелює до ідентичності читача. він діє, говорить, взаємодіє з іншими, але проникнути у його внутрішнє нам не вдається ніколи, ми не маємо права зазирнути у його думки. ми – це не він, ми – завжди поруч, спостерігачі. і сама історія Шерлока Холмса і доктора Ватсона – це історія, яка починається з зустрічі героїв, до цього усі детективні подвиги Шерлока не мають сенсу; це історія співіснування з Іншим. він потрібен Ватсону, потрібен Шерлоку і, очевидно, потрібен читачу, який знаходить у цій історії задоволення власної потреби в Іншому.

*Інший, як каже вікіпєдія, – це центральна категорія сучасної філософії. за більш детальною інформацією звертатися до панів Сартра, Хайдеггера, Дельоза та ін.

а які образ для Вас є найповнішим вираженням певної культури? образ, що увібрав у себе найтиповіше і найглибше відобразив ментальність культури, яка Вас приваблює. думаю, таких не дуже багато, але вони стовідсотково є.