Studentколи я починаю думати про вивчення іноземних мов у школі та в університеті, а надто, коли задля розваги пробую підрахувати час, витрачений на їх опанування, мені стає дуже сумно. сумно від того, що стільки годин, днів та місяців не просто найгіршим чином зливаються, але найгірше – формується дивне і в корні неправильне ставлення до вивчення іноземних мов як до якоїсь магічної сфери, доступної лише для обраних, які мають той самий унікальний дар для опанування мов або достатньо грошей для частих поїздок закордон.

найсмішніше у всій цій ситуації те, що люди продовжують вчити, ходити на курси і додаткові заняття, батьки віддають дітей до репетиторів, часто діти відвідують репетиторів роками, причому ніхто не має чіткого розуміння, нащо це все. в результаті англійську вчать, вчать, вчать і кінця-краю цьому не видно. англійська стає пародією на ціль, якої часто ніколи так і не досягають. як підступитися до неї – невідомо, а постійні спроби у одному й тому самому напрямку лише утверджують у впевненості, що простим смертним іноземну мову вивчити неможливо.

зрозумійте мене правильно, хоч найчастіше я і виступаю проти репетиторів і курсів, іноді вони дійсно приносять результат і є непоганим варіантом. далеко за прикладом ходити не треба, я сама декілька років їздила до репетитора з англійської та сумлінно виконувала усі завдання. чому? бо так треба. бо без англійської зараз нікуди. бо це знадобиться в майбутньому та ще купа таких prof blackboardсамих причин, які нічого не значать. недивно, що заговорити за всі ці роки (доплюсуйте сюди шкільні уроки та пари в універі на профільній спеціальності) мені так і не вдавалось. до сих пір згадую ті моторошні відчуття, коли в школу якимось вітром занесло американця, і я півгодини намагалась сформулювати питання, яке мені так хотілося йому поставити.

тож перше і найголовніше – це чітке розуміння того, нащо вам англійська, де саме ви збираєтесь її використовувати. ці причини мають йти від вас особисто, а не від абстрактного “сьогодення”, яке потребує від вас знання англійської, і тим більше не від батьків чи викладачів. і насправді непогано було б усі ці причини вербалізувати та записати. записані речі стають реальністю набагато частіше, ніж абстрактні мрії, на яких страшно навіть зупинити думку. тож що робити з усім цим далі, у реальному житті та на практиці?

очевидно, що люди різні. тому цілком можу припустити, що для когось набагато краще працюють постановка цілей, чітке планування та слідування наміченому. на жаль, переважній більшості (до якої вхожу і я) не вистачає такої голої мотивації, базованої на самодисципліні. мотивація для щоденних систематичних занять (особливо самостійних!) потрібна витонченіша, щось, що приваблює і захоплює вас щодня, а не лише у моменти просвітлення. для віднайдення чогось такого особливого є чудовий інструмент, яким я хочу з вами поділитись.

суть його у тому, щоб вивчення англійської перейшло з категорії віддалених та складно-досяжних цілей у категорію усього лише засобу – для досягнення зовсім іншої, значно приємнішої та бажанішої цілі. бо – давайте будемо відвертими – іноземна як самоціль не спрацьовує. справжня мета може бути якою завгодно: спілкування з іноземцями, вільні подорожі, перегляд фільмів/серіалів та читання книжок в оригіналі, вступ до іноземного вишу, навіть прозаїчне заробляння грошей (скажімо, через переклади) або все це у комплексі, коротше кажучи, – відкрити для себе новий світ. головне, що ця умовна “мета” вас нереально захоплює, це те, чим ви готові займатися щодня у вільну хвилинку, що приносить задоволення і робить навіть сірий день трохи яскравішим.

keep calm and speak englishхочу навести декілька прикладів, щоб схема стала зрозумілішою. найперше, що приходить на думку – мій брат. він (можливо, з огляду на вік) неабияк захоплюється онлайн іграми, усілякими шутерами та мморпг. грає часто з іноземцями, тож усе спілкування відбувається англійською. можу з повною відповідальністю сказати, що його англійська сьогодні і рік тому – це дві величезні різниці. лексичний запас розширюється за рахунок того, що говорять інші гравці та він сам (електронний словник тут стане у нагоді), покращуються навички слухання та розпізнавання слів у потоці мовлення, а найголовніше – в процесі гри втрачається страх говорити, висловлювання стають природніми та не викликають паніки.

інший приклад – я сама у свій час проводила години у скайпі за розмовами зі знайомими – носіями мови. було складно і незрозуміло, особливо спочатку, доводилось багато перепитувати або просто додумувати. якщо б цими розмовами я в першу чергу хотіла б покращити мову, то навряд чи б довго витримала. але моєю справжньою мотивацією тут було власне спілкування з людьми, які мені подобались, тож непомітно для самої себе і сама англійська почала викликати все менше проблем. ще один варіант – починати дивитись серіал/фільм/читати книгу/абощо саме тому, що вам щиро подобається актор/сам фільм/письменник/сама книга/що завгодно.

впевнена, що ви без проблем знайдете свій персональний мотиватор, таке собі guilty pleasure, яке можна використати як частину цієї схеми. якщо вже знайшли, запрошую поділитися цим у коментарях :)
і головне – насолоджуйтесь цим уповні, не мучайтесь над англійською. пам’ятайте, що це – лише засіб досягнення вашої власної приємної мети, а не самоціль.