multicultural londonкажуть, що корінні лондонці – це вимираючий вид. навіть умовно приплюсувавши до корінних жителів усіх вихідців з території Сполученого Королівства, у залишку маємо яскравий мікс найрізноманітніших національностей і народностей. під час однієї з поїздок у Лондон мені пощастило побувати на кльовій польсько-іспанській вечірці, де єдиним місцевим жителем – англійцем – був чийсь там колега з роботи. уявляєте собі щось подібне в Україні, зважаючи навіть на географічну близькість Польщі?  :D

тож як так сталось, що чопорні англійці прийняли у свій ізольований світ стільки чужаків? як сталось, що самі іноземці наважились проникнути в цей світ, а також прирекли себе на невловимий присмак зверхності від того самого корінного населення? а головне – як усе це виглядає і відбувається зараз?

власне, причини зі сторони іммігрантів багато і всі їх можна зрозуміти: висока оплата праці, достойний рівень життя, безкоштовна освіта та медицина. що й говорити, англійці зуміли зробити своє життя максимально комфортним і цей комфорт неабияк приваблює людей з усього світу. разом з тим, такими банальними причинами не можна пояснити шаленого засилля іноземців у країні (головним чином у Лондоні).

London. Chinatown

London. Chinatown

щоб ви розуміли масштаби явища, ось трохи статистики: ця стаття стверджує, що у Лондоні усього лише 63% людей, що були народжені у Великобританії. уявіть собі, що в Києві кожен третій говорить українською з явним іноземним акцентом – нонсенс. ми маємо іншу крайність, кожен іноземець (особливо темношкірий) притягує усі погляди навколо. тож якщо він має необережність зайти у вагон метро, то отримує усю славу і лаври: люди просто-таки безпардонно витріщаються і розглядають його з допитливістю відвідувачів зоопарку.

в цьому плані Лондон значно виграє, і тут маємо додаткову привабливість цього міста – у Лондоні несхожість на інших, будь-яка неординарність і виділення з натовпу сприймається адекватно і без зайвої метушні. хочеш ти ходити у рожевих легінсах і з синім ірокєзом – ходи собі. ну і яка різниця, що 50 років. тут ніхто не буде косо дивитись. але, повертаючись до теми іммігрантів, це чудово допомагає усім “новеньким” не відчувати себе ізгоями. тож почути іноземну мову в метро – скоріше правило, ніж виключення.

Лондон також приваблює силу-силенну успішних людей. адже це – столиця культури, науки, а головне – бізнесу. ці небожителі, звичайно ж, не мають проблем рядових іммігрантів та навряд чи відчувають себе тут зайвими. навпаки, вони скоріше зберігають свою національну ідентичність. звідси бере початок зворотній процес – відбувається не лише асиміляція іноземців, але і збагачення власне англійської культури іншими, що часто відбувається без згоди англійців чи навіть усвідомлення ними цього явища. схожий процес відбувався в елліністичний період греко-римської античності – в результаті численних завоювань відбувалося поступове зникнення поділу на “еліту” та “варварів”, поступово кожен став відчувати себе часткою великої спільноти, а не свого ізольованого світу.

найбільш розповсюджені мови (не рахуючи англійської) у різних частинах Лондона

найбільш розповсюджені мови (не рахуючи англійської) у різних частинах Лондона

іноземці роздаються вшир і вглиб, заповнюють усі незайняті ніші, проростають у новій для них землі і вкорінюються в ній. а англійці мають змогу спостерігати надзвичайні речі: на власній землі прийшлі люди відкривають для них дива власних культур – починаючи з національної кухні аж до особливостей своєї ментальності. можливо, це є однією з причин такої розповсюдженої сьогодні думки, що в Лондоні можна знайти все, що завгодно.

утім, такі глобальні зрушення у свідомості людей тривають у столиці Великобританії скоріше як виняток. по всій іншій території ставлення до іноземців типово англійське і типово зверхнє. неабияк сприяє такому стану речей засилля нелегальних іммігрантів (особливо з Польщі). вони зазвичай проживають компактно і створюють такі собі маленькі “світи” всередині іншого світу – цілі райони, наповнені поляками і польськими магазинами, де англійська в принципі звучить не так часто. таких “світів” багато і в Лондоні, але там на фоні загального космополітизму міста вони виглядають природно, тоді як у невеликих містах польські (або будь-які інші) спільноти викликають здебільшого роздратування місцевих.

про що все це говорить і що буде далі – дуже складне питання, та й не хочеться витягати з себе якісь умоглядні висновки. єдине, що я знаю – це те, що мене приваблює як лондонська розмаїтість, так і національна рафінованість в усіх інших частинах країни, хоча все це, звичайно ж, дуже суб’єктивно :)