статтю про англійську їжу та про те, що мене найбільше вразило у ній у перші візити, я вже писала. очевидно, сама тема мене неабияк цікавить :) тому з часом стала помічати більше цікавих моментів, а разом з тим – і звикати до хорошого. ось і з останньої поїздки я відходила довго, і довго звикала до українських реалій. не в останню чергу цей період був проблемним через великі розбіжності у культурі харчування, чим і хочу з вами поділитись.

складно посперечатись із твердженням, що в Лондоні можна знайти все. і особливо яскраво це проявляється у можливостях харчування. у минулій статті про їжу я писала, що в Англії багато фастфуду, і це правда. точок швидкого харчування більше, вони різноманітніші та пропонують більше варіацій на будь-який смак. тож усі любителі фастфуду не можуть залишитись тут невдоволеними. але це лише одна сторона цього міста. так само великим є вибір для будь-якої іншої людини, чого б їй не захотілось і якими б не були її смаки. про національні кухні теж сказано багато і це круто. можливість спробувати національну їжу будь-якої країни цього світу в межах одного міста – це дуже спокусливо. особливо, якщо ці страви не просто називаються “мексиканськими” або “індійськими”, а й справді приготовлені мексиканцями чи індусами. але, якими б доступними вони не були, вони все одно залишаються певною екзотикою. а я хочу поговорити про щось тривіальніше, що, утім, зовсім не применшує його цінність.

у Лондоні дуже легко можна їсти здорову і смачну їжу. і це зовсім не перебільшення. справа в тому, що в Україні здорова їжа здебільшого залишається вибором небагатьох, тож знайти щось доступне буває занадто складно. а столиця Англії пропонує в цьому плані широчезні можливості. скажімо, один з найбільш поширених закладів у Великобританії загалом – Pret-à-Manger. назва з французької перекладається як “готовий до вжитку” і власне окреслює концепт цієї мережі. це готові страви, приготовлені в той самий день. інгредієнти найсвіжіші, усе нереально смачне і гарне – очі розбігаються, і звичайнісінький прийом їжі перетворюється у маленьке свято. меню варіюється від сендвічів, салатів та гарячих страв до смузі, десертів із свіжими фруктами та сніданків з гранолою.

ще одна моя улюблена кафешка – це, однозначно, Leon. позиціонують вони себе саме як мережа закладів натурального швидкого харчування – тобто фастфуд зі здоровою їжею. описувати це складно, оскільки нічого подібного у нас я точно не бачила. тому раджу зайти на їхній сайт і по хорошому позаздрити щасливим лондонцям, які в будь-який момент можуть туди сходити. саме тут я вперше спробувала кіноа, яку я тепер просто обожнюю (і я знайшла її навіть у київському супермаркеті! після тижнів пошуків, щоправда). тут також продають купу найрізноманітніших солодощів для вегетеріанців, веганів, і для всіх інших, для людей з непереносимістю лактози, глютену або горіхів і загалом на будь-який смак – максимально натуральні та смачні до непристойності.

ці два заклади потрапили у цю статтю власне тому, що особисто я їх дуже люблю. але загалом Лондон пропонує безліч подібних чи трохи інших кафе та ресторанів. крім того, обидва з них є достатньо дешевими за британськими стандартами, що робить їх ще привабливішими. ну і останній момент, якого мені дійсно не вистачає – це готова їжа в супермаркетах. і я говорю не про т.зв. “кулінарію”, а запаковані страви виробництва тих самих англійських супермаркетів, починаючи від сендвічів та ролів аж до салатів зі свіжих овочів та фруктів. і мені завжди дуже складно пояснити, чим вони так сильно відрізняються від готових салатів у наших супермаркетах, але повірте – їх неможливо сплутати. особливе щастячко для самостійного туриста – це Meal Deal у Sainsbury’s. будь-який салат/сендвіч/wrap + фрукти/тістечко/snack + напій, і все це лише за 3 фунти. навіть не думайте переводити цю суму в гривні, бо такі операції зовсім не показують справжній стан речей. краще прикиньте собі, що середня заробітна платня у Сполученому Королівстві складає близько 2000 фунтів стерлінгів.

ось я і випустила трохи емоції :) бо я до сих пір намагаюсь знайти якісь прийнятні для себе варіанти в умовах постійної зайнятості та біганини містом. якщо маєте щось цікаве на прикметі – діліться власним досвідом у коментарях, буду вдячна :)