grammarграматика – це, без перебільшення, одна з найбільш суперечливих та болючих тем для будь-кого, хто хоче вивчити англійську мову. особливо багато питань вона викликає у тих, хто нарешті наважився піти у вільне плавання та спробувати вивчити іноземну мову самотужки. який граматичний підручник обрати? скільки вправ треба робити? як вкласти у своїй голові купу теоретичних правил, а потім ще й миттєво їх згадувати під час розмови? – аж до сакраментальних – чому не виходить? може, у мене погана пам’ять? може, я не маю хисту для мов і взагалі, це не для мене? спробуємо розібратись, що ж з усім цим робити.

насправді, дуже шкода, що у нескінченних питаннях люди рідко доходять до суті. варто було б також спитати себе: а чому так нудно? так взагалі має бути? і чи дійсно граматика настільки необхідна? думки у цьому напрямку часто ставлять нас у дещо незручне становище, бо починають прямо суперечити усім тим настановам, які було закладено і намертво зацементовано ще у школі. так, у більшості вже не викликає сумніву той факт, що для вивчення мови потрібно протягом довгого (невизначено довгого) періоду часу займатися нудними речами. королівське місце серед них по праву займають граматичні вправи.

grammarне можу не погодитись, що це дуже зручно. дійсно, процес опанування мови у такий спосіб набуває дуже чітких і визначених меж. потрібно усього лише поступово йти від одного правила до іншого, паралельно проробляючи гори вправ “на закріплення”. і коли дійдеш до кінця, на тебе зійде благодать у вигляді вільного володіння мовою. звісно, якщо до цього моменту не забудеш усе те, що вчив протягом попередніх років. якщо ж щось забудеться, то завжди можна повернутись назад і пройти все знову, бо без цього ну ніяк не вивчити іноземну мову. зручно, ну.

доходить до смішного. на самому початку роботи з учнями я завжди даю завдання визначити власні цілі. грубо кажучи, нащо англійська потрібна особисто тобі? що конкретно ти хочеш покращити, і що це тобі дасть? так ось, неодноразово зустрічаю відповідь, в якій фігурує слово “граматика”. “я хочу покращити англійську граматику”. за цим слідує тривале докопування до суті, а нащо ж людині потрібна така абстрактна штука. найчастіше виявляється, що така от граматика-самоціль має під собою загальне підвищення рівня, а формулюється думка саме так, бо надто вже тотожними видаються ці процеси – оволодіння мовою та робота над граматикою.

якщо бути відвертою, суперечливим питання граматики видається не лише новачкам, але і досвідченим поліглотам. їхнє ставлення до неї варіюється від необхідності скрупульозного студіювання правил аж до майже повного абстрагування і зосередження на спілкуванні. тому ідеального рецепту щодо граматики, скільки часу їй присвячувати і на яких етапах, на жаль, немає. що я можу зробити, так це чітко показати суть і результат вивчення правил. відповідно до цього і до своїх мовних цілей (реальних, а не нав’язаних!) кожен може визначити власну формулу успіху.

booksщо потрібно робити для того, щоб розвинути певне вміння чи навичку? скажімо, ви хочете грати на фортепіано. всі розуміють, що для цього необхідно вивчити нотну грамоту (що займає не так багато часу), а потім – практикуватись. а це значить – вже починати грати, спершу простенькі етюди та пісні, поступово збільшуючи складність творів. грати систематично, бажано – щоденно. якщо вас дуже захоплює сам інструмент, ви можете, звичайно, вивчити досконально все про його будову, історію створення, механізм роботи. але скільки б книжок на цю тему ви не читали, і скільки б ви зосереджено не вдивлялись всередину, у грі це вам ніяк не допоможе. саме так я бачу і процес опанування іноземної мови. безперечно, на нульовому етапі потрібно приділити певну увагу теоретичним основам. але надалі працювати потрібно над тими навичками, які вам потрібні. якщо хочете читати книги в оригіналі – починайте їх читати (адекватно оцінюйту свої сили, обирайте тексти відповідно до вашого рівня). якщо мрієте про вільне спілкування з друзями-знайомими англійською – починайте говорити з ними вже зараз, пробуйте висловлювати свої думки.

в цьому полягає перевага, але разом з цим – складність у вивченні англійської. з однієї сторони, майже кожен українець вже має цілком достатню базу для того, щоб читати, розуміти і говорити англійською (і за ці основи дякуємо якраз шкільним урокам). з іншої – здійснити цей перехід від звичного проробляння вправ до використання іноземної мови у природний спосіб, у реальному житті, може бути надзвичайно складним і некомфортним. але потрібно чітко усвідомити: чим більше часу ви приділяєте граматиці, правилам і вправам, тим більше ви теоретизуєте власні знання, рухаєтесь у бік філологічної освіти. так ви вчите інформацію ПРО мову, а не набуваєте конкретних вмінь – говорити, писати, розуміти мову носіїв. якщо ж англійську ви хочете використовувати, а не описувати, то варто серйозно задуматись про суттєві зміни у тому, що саме ви робите.