fr-en3напевно, мовчазне протистояння французів та англійців не здається таким вже явним для більшості інших країн. минуле є минуле, хто старе згадає… але насправді ця напруженість є очевидною для обох сторін. виявляється вона у формі упереджень, та дуже банальних культурних стереотипів, що, утім, не дозволяє вважати один з народів ображеним чи скривдженим – уїдливістю по відношенню один до одного кожен з них насолоджується у однаковій мірі. можна багато говорити про те, що в сучасному світі немає місця стереотипам, що в епоху космополітів просто смішно ворошити минулі образи та упередження, та й ще багато чого. але усі ці гарні слова не відміняють існування звичайного англійця та звичайного француза, які чомусь інтуїтивно не переносять один одного. і от чому так склалося, це вже цікаво :)

Англія (ростбіфи) та Франція (жабки) на якомусь європейському саміті

Англія (ростбіфи) та Франція (жабки) на якомусь європейському саміті

що стосується політики – я тут зовсім не експерт, і, можливо, компетентні люди мене поправлять. але на поверхневий погляд здається, що і тут не все спокійно. представники Франції та Англії бувають не згодні трохи частіше, ніж у середньому будь-які випадково обрані члени європейської спільноти. і, хоча у найбільш драматичні моменти цього століття дві країни завжди виступали пліч-о-пліч (Перша Світова, Друга Світова, опозиція СРСР у Холодній війні, НАТО), у повсякденних справах і питаннях вони постійно опинялися по різні сторони барикад. потепління у стосунках найчастіше пов’язують з т.зв. “сердечною угодою” 1904 р. (або Entente cordiale), де дві могутні європейські держави полюбовно розділили власні колонії та домовились співіснувати тихо-мирно. з цього моменту в офіційних протистояннях жабки (прим. – французи) з ростбіфами (прим. – англійцями) помічені не були. але що відбувалося до цієї угоди.. точніше, що тільки не відбувалося.

просте перелічення усіх колізій між цими двома зайняло б набагато більше місця, ніж середньостатистичний читач цього блогу готовий прочитати (хоча, можливо, до цієї теми я ще повернусь – надто вже захоплює). тому обмежусь ключовими моментами. найцікавіше розпочалось з нормандського завоювання Англії у 1066 р., а далі – Столітня війна (1337-1453, на хвилиночку), Семилітня війна (1756-1763), наполеонівські війни(1803-1815), колоніальні суперечки, купа закулісних ігр, інтриг, змов, відкритих та не дуже зіткнень. чи дивною після усього цього виглядає закарбована десь на підкорці думка, що від французів/англійців нічого доброго чекати не приходиться? зовсім ні. цікаво, що протистояння французів відбуваються саме з англійцями, а от наприклад з шотландцями вони завжди знаходили спільну мову, і навіть іноді виступали проти англійців спільним фронтом.

tsupporter-divorce-iconsport-noe-081011-06-38-10561045rdgvy_1879

найневинніший плакат, що можна побачити на англо-французьких спортивних матчах

паралельно з політичними негараздами поглиблюються й інші суперечки. мовні змагання (це сьогодні англійська – міжнародна мова, а колись французька була беззаперечним лідером, встигнувши неабияк вплинути і на розвиток англійської), католицизм проти протестантизму, президентсько-парламентська республіка проти конституційної монархії. виходить, що в усьому вони різні, в усьому суперники. особливо яскраво конкуренція проявляється у мирних спортивних протистояннях – і тут вже дають волю усім злісним жартам.

що стосується стереотипів, то вони видаються достатньо банальними і є скоріше результатом, а не причиною прихованої ворожнечі. так, французів англійці вважають надто балакучими, лицемірними та брехливими любителями часнику, що ніяк не навчаться говорити англійською. а англійці для французів – грубі обжори, що не вміють готувати та просто безнадійні у почуттях. обидва вважають один одного надзвичайно зарозумілими та пихатими. здається, що в цьому і криється якийсь натяк на розгадку. при усіх відмінностях, ці два народи настільки рівні у силі, у любові до своєї країни, що за усю тисячолітню історію протистоянь жодному з них не вдалось отримати відчутну перевагу, яким би слабким кожен з них не був у певні періоди.

з висоти ж сьогоднішнього дня усі історичні колізії видаються бійками двох братів, кожен з яких хоче довести свою “кращість”, і не в останню чергу – довести її власному супротивнику і собі. а щодо уїдливостей та взаємних жартів один про одного… здається, що обидві сторони не можуть зупинитись просто тому, що неабияк насолоджуються самим процесом ;)