fish and chipsанглійська кухня – предмет численних жартів у всьому світі. кожен, хто жодного разу не був у Великобританії, знає і про “овсянка, сер”, і про фіш-енд-чіпс. але здається, що самим британцям така репутація якось побоку. власне, цього разу не будемо занурюватись в історію та глибини традиційної англійської кухні. набагато більше цікавить те, що саме їдять жителі Сполученого Королівства зараз, і якщо традиційні страви не входять у це число – oh, well.

насправді говорити про традиційну кухню я не те щоб не хочу – скоріше не можу за відсутності досвіду. так вийшло, що за весь час мого перебування знайомство з питомо англійською їжею було більш ніж поверхневим. чомусь в англійців немає цього пієтету до своїх національних страв, як у нас. в Україні, наприклад, кожна розмова з іноземцем серед іншого включає розпитування про його ставлення до нашої кухні. “а борщ пробували? а вареники? ну і як Вам?” так ось, у Великобританії ви такого ніколи не почуєте, кухня не асоціюється з предметом національної гордості (хоча загалом тої гордості, перемежованої з зарозумілістю, хоч відбавляй). славнозвісний англійський сніданок достатньо поширений, але огульної любові до нього я не помітила. власне, щодо дійсно смачних і цікавих страв Англії я краще передам слово Anglophenia – їм є що розказати ;)


тож що їдять англійці, якщо не фіш-енд-чіпс? серед іншого – багато фастфуду, більше, ніж у нас. можливо, це пов’язане з загальною довірою до тої їжі, яку продають на вулиці. бо в Києві рідко побачиш, що люди так легко підходять до невідомого ларька з шаурмою english sweets– бо хто його знає, що туди напихають. тож український вибір фастфуду обмежується McDonalds та KFC, тоді як англійці мають значно ширший вибір. у Лондоні загалом відчутно пахне фастфудом, навіть у метро – не знаю, чи це мені прибачилось і принюхалось, чи справді так і є :D

черговий шок у Великобританії – виявляється, не всі англійці в принципі п’ють чай. життя не зупиняється на 5 o’clock tea. чай більше не ритуал, а звичайний собі напій, який комусь подобається, а комусь ні. і комусь він таки подобається з молоком. тож не повторюйте моєї помилки і одразу просіть без молока, якщо Вам хтось із знайомих пропонує випити чаю (до речі, чай без молока мій друг пити просто не зміг, кажучи, що він смакує просто жахливо).

але найбільше я хотіла б поділитися тим явищем, яке просто не існує в Україні в силу об’єктивних обставин – ну немає в нас стільки іноземців, як там. отже, час від часу по всьому Лондону проводяться такі собі “ярмарки” національних кухонь – на великій території Indian food Londonстоять невеличкі намети з найрізноманітнішими прапорами, яскравими вивісками та нереальним запахом – це суміш запахів страв
з усього світу. там можна побачити як відомі нам італійські, японські, польські намети – так і зовсім екзотичні. мексиканська, венесуельська, бірманська, ефіопська, індійська, малайзійська – це тільки невелика частина того, що ви зможете побачити на кожній з таких “ярмарок”. очі в буквальному сенсі розбігаються. вибір широченний, а всю цю красу в себе не запихаєш, хоча і коштує все достатньо дешево. коротше кажучи, це – абсолютне must see та must eat у Лондоні. я особисто бачила такі “ярмарки” на Brick Lane та у Camden Town – але впевнена, що їх значно більше.

дійсно, Лондон виправдовує свою репутацію світового центра в будь-якій галузі. і, хоча від цього трохи страждає традиційна англійська кухня, натомість уповні розквітають національні кухні всіх країн світу. якщо ж ви хочете спробувати чогось справді англійського, їдьте у будь-яке інше місто Великобританії, де подекуди ще залишаються самобутні страви і кулінарні традиції.