20150223_130615_800x450Брайтон – прибережне місто, чим воно мене і зацікавило. бо Англія у свідомості багатьох іноземців та власних жителів – це дощ, вітер, туман і погана погода. і ось раптом курортне місто. тому я, як кримчанка, не могла не подивитись і на цю сторону британського життя. Брайтон розташований зовсім недалеко від Лондона, потяги ходять регулярно, але можна доїхати і на автобусі, що обійдеться на порядок дешевше. як і зазвичай, хочу поділитись своїми враженнями та навіяними думками, а відтак і зберегти їх для самої себе – щоб не забути.

одразу скажу, що Брайтон мені сподобався та припав до душі. в моєму суб’єктивному топі улюблених британських міст він наближається до призових місць. разом з цим, він залишає дуже суперечливе враження, і усі елементи урбаністичного простору Брайтона складаються у химерну мозаїку. про такі міста зазвичай говорять, що їх або любиш, або зовсім ні, а от байдужим залишитись складно. воно поєднує непоєднуване та не претендує на звання найкрасивішого міста світу чи навіть Англії. але атмосферу створює, і, мабуть, не в останню чергу саме завдяки своїй вигадливості та чудернацькості.

20150223_123031_800x450

20150223_125927_800x450

однією з найхарактерніших цікавинок Брайтона є Королівський Павільйон. він вражає з першого погляду – і не тільки своєю монументальністю, а й в першу чергу незвичністю. оточений типовими англійськими будиночками, ця архітектурна пам’ятка у східному стилі мимоволі впадає в око та вириває із звичної дійсності. він був побудований наприкінці 18 століття як резиденція Георга IV. власністю королівської родини Павільйон був недовго, і вже у середині 19 століття був викуплений містом. наразі функціонує як музей. сприймати цю споруду як квінтесенцію Брайтона – неможливо, бо місто спростовує це припущення, як тільки ви втрачаєте її з вигляду. сприймати Брайтон без Павільйону – немислимо, бо саме Павільйон утверджує дивакуватість та ексцентричність, робить їх нормою.

20150223_123633_800x450

20150321A5QIR1FFyKhTDtoS_RSSIe_large

інша важлива точка – це Брайтонський Пірс. бо приїхати сюди і не побачити море – як мінімум дивно. тим більше, якщо Пірс є однією з найбільш впізнаваних та визначальних місцин Брайтона. та й без усіх цих туристичних заманух, це – просто кльове місце, де можна чудово провести час і отримати купу естетичного задоволення. море – не райсько-бірюзове, а суворо-темне і похмуре – пронизливий вітер і поодинокі люди. навіює думки про Сару з “Коханки французького лейтенанта” Фаулза (якщо ви раптом ще не чули або не читали, то я вам навіть трохи заздрю – бо для вас ще попереду незрівнянне задоволення від першого знайомства з цим твором). їй би дуже личило прогулюватись цим узбережжям.

20150223_130521_800x450

і поряд з меланхолією англійського моря – цілком звичайний парк атракціонів на Пірсі. оглядове колесо – не таке претензіозне, як London Eye, а простеньке, але від цього не менш гарне. люди гуляють, сидять в кафешках, їдять морозиво – все, як і має бути. ввечері узбережжя теж дуже гарне – з вогнями та красивенним небом.

20150223_130741_800x450

20150221_172610_800x450

ну і ще один момент, без якого будь-яка розповідь про Брайтон була б неповною. це – нічне життя, а найголовніше, більш ніж лояльне ставлення до ЛГБТ спільноти. Англія загалом відрізняється толерантністю до будь-яких відхилень від т.зв. норми, але саме Брайтон вважається британською столицею гей-культури, не в останню чергу завдяки великій кількості спеціалізованих клубів та барів. не стану перераховувати їх назви, а краще розповім про один дуже показовий факт. один хлопець широких поглядів у цілком світській розмові зі мною згадав, що якось “пробував з чоловіком”, але зрозумів, що це не його (згодом одружився і вже має трьох дітей). причому сказано це було звичайним тоном, як щось цілком тривіальне. можете уявити собі щось подібне у розмові з українцем? от і я ні.